Терехович Леонід Никифорович

український поет

Терехович Леонід Никифорович (26 березня 1941, Кучинівка Щорського району Чернігівської області — 22 серпня 1992, Кучинівка, Україна) — український поет.

Терехович Леонід Никифорович
Wikipedia-logo.svg Стаття у Вікіпедії

З творівРедагувати

Свідомо став на мукуРедагувати

  •  

Людська загребущість роз'ятрює душі,
і бачимо часто, на жаль,
як виростають хоробрi та дужі
рабами нікчемних бажань…[1]«Діоген»

  •  

Ми про живих катів мовчим,
зате відважні проти мертвих,
щоб нам пожерти на пожертви,
щоб не зостатися ні з чим…[2]«Ми про живих катів мовчим…»

  •  

Несе людина через все життя
своє — окреме — світосприйняття,
лише в кінці під покривалом літ
зникає світло,
                           і зникає світ…[3]«Закоханий в безмежний білий свiт»

  •  

Коли помру — це буде скоро, —
хай пам'ять в забуття не лине…
Можливо, хтось нап'ється з горя,
а хтось, можливо, смачно сплюне…

(…)
по смерті одного лиш хочу:
аби не позабули швидко.[4]«Коли помру — це буде скоро…»

  •  

Нам треба свідомо ставати на муку,
порвать по живому, щоб вийти з пітьми...
Лише б не забути святої науки —
в нелюдських умовах зостатись людьми.[5]«Шануймося, люди, бо ми того вартi…»

ПриміткиРедагувати

  1. «Свідомо став на муку», 1993
  2. «Свідомо став на муку», 1993
  3. «Свідомо став на муку», 1993
  4. «Свідомо став на муку», 1993
  5. «Свідомо став на муку», 1993

ДжерелаРедагувати